Регіони України, в котрих ухвалені нищевказані рішення: місто Київ, Чернівецька область, Тернопільска область, Дніпропетровська область.
Долучайтеся до нас в Телеграм: t.me/extra_law_help_ua
Справа № 717/1491/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року смт.Кельменці
Суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешман О.В., розглянувши справу, що надійшла від Кельменецького ВП ГУНП про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи підприємця, -
ВСТАНОВИВ:
Громадянин ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 24.10.2021 року о 8 годині хвилин в смт. Кельменці Дністровського району ОСОБА_2 будучи перевізником та здійснював регулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом Мерседес Бенц д. н. з. НОМЕР_1 і при цьому не перевірив та допустив перевезення трьох повнолітніх громадян, в яких були відсутні документи, які підтверджують негативний тест на COVID-19 та документи встановленого зразка щодо вакцинації даних громадян, чим порушив вимоги п.2 рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернівецької обласної державної адміністрації №18 від.23.10.2021 року.
ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що він є автомобільним перевізником. Він слідкує за дотриманням санітарних правил при перевезенні пасажирів, але він не мав права не допустити до салону автобуса пасажирів, які оплатили проїзд.
Всі пасажири повідомили, що вони мають відповідні документи про вакцинацію, результати тестів та довідки лікарів, але він не перевіряв ці документи, тому що він не вповноважений вимагати в людей такі документи і якщо б і пред`явили документи, то він не має повноважень та можливості перевірити достовірність цих документів.
Тому він допустив до перевезення всіх пасажирів, які оплатили проїзд.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що дану справу слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3-2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». на території регіонів, на яких установлено помаранчевий рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3 цієї постанови.
Додатково на території регіонів, на яких установлено помаранчевий рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров`я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров`я.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з наступними змінами та доповненнями разі встановлення жовтого рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбаченихпунктом 2-2цієї постанови, забороняється: здійснення перевезень пасажирів авіаційним та залізничним транспортом у міжобласному та міжнародному сполученнях без наявності у них (крім осіб, які не досягли 18 років) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до дня поїздки; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини; або міжнародного, внутрішнього сертифіката чи іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Перевізник несе відповідальність за наявність у всіх пасажирів (крім осіб, які не досягли 18 років) документів, передбачених цим підпунктом; пасажирам (крім осіб, які не досягли 18 років) користуватися послугами регулярних та нерегулярних перевезень автомобільним транспортом у міжобласному та міжнародному сполученнях (крім перевезень легковими автомобілями з кількістю пасажирів, включаючи водія, до п`яти осіб без урахування осіб віком до 14 років або більшою кількістю пасажирів за умови, що вони є членами однієї сім`ї) без наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до дня поїздки; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини; або міжнародного, внутрішнього сертифіката чи іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Перевізник зобов`язаний забезпечити інформування пасажирів про передбачені цим підпунктом обмеження.
Відповідно до підпункту 11) п.3-5 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з наступними змінами та доповненнями на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: за окремим рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів.
Відповідно до рішення п.2 рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернівецької обласної державної адміністрації №18 від 23.10.2021року районним державним адміністраціям, виконавчим комітетам районним державним адміністраціям, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад (сільським радам у разі відсутності виконавчого комітету) дозволяти здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних територій за наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до дня поїздки, або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник- фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
В матеріалах справи відсутні рішення районної державної адміністрації, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (сільським радам у разі відсутності виконавчого комітету) про дозвіл здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних територій за наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до дня поїздки, або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа-суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційнійоснові чиза власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний: мати присобі квитокна проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток; виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобільним транспортом.
Також в постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з наступними змінами та доповненнями, відсутні вказівки на певні обмеження для автомобільних самозайнятих перевізників та автомобільних перевізників, а вказується на термін перевізник, визначення якого у Законі України «Про автомобільний транспорт відсутнє».
Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Разом з тим, відповідно до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Статтею 22 Конституції України права і свободи людиниі громадянина,закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст. 51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом таіншими законами.
Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст.2 закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за виняткомобмежень,які встановлені ЗАКОНОМ.
Так, ст.44-3 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.Конституційний Суд України в своєму рішенні від 28.08.2020 року в справі № 10-р/2020 наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
На даний час в Україні не запроваджено воєнний чи надзвичайний стан, існування яких давало б правову підставу для обмеження конституційних прав громадян на працю та свободу пересування, а також відсутній закон, яким би встановлювалися обмеження свободи пересування громадян в Україні.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник та автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, мають право: відміняти рейси своїх транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши пасажирам (або замовнику послуг) кошти, сплачені ними за перевезення; обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації; відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю пасажирів чи безпеці вантажів;зазначати в багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі заперечення пасажира щодо такого зазначення. Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред`явили необхідні документи;забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи;забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;забезпечувати водіїв необхідною документацією;утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу. Автомобільний самозайнятий перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний:утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу;забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які на його вимогу не пред`явили необхідні документи;проходити обов`язковий технічний контроль транспортного засобу в установленому порядку з обов`язковою відміткою в сервісній книжці;щорічно проходити медичний огляд з отриманням довідки встановленого зразка.
Тому, суд вважає, що ОСОБА_1, будучи самозайнятим автомобільним перевізником, не був зобов`язаний ЗАКОНОМ та не мав права здійснювати обмеження прав пасажирів на проїзд, в яких були відсутні негативні результати тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тест на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до дня поїздки, або документи, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подається до Чернівецького апеляційного суду через Кельменецький районний суд.
Суддя
01.11.2021 Справа № 756/16499/21
Унікальний № 756/16499/21
Провадження № 3/756/8390/21
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 листопада 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .; за ст. 44-3 КУпАП, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 451784, ОСОБА_1 , 23 жовтня 2021 року о 12 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 14-а, являючись водієм маршруту №99, перевищив кількість перевезення пасажирів, чим порушив вимоги Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнавав, пояснив, що норми ст. 44-3 КУпАП не порушував.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення.
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення проте, що він являючись водієм маршруту №99, перевищив перевезення кількість пасажирів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.
Відповідальність за ст. 44-3 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Слід зазначити, що згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 у справі № 1-14/2020(230/20) встановлено, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.
Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що ним порушено постанову КМ України №1236 від 09.12.2020, яка є підзаконним актом, а отже не може обмежувати конституційні права і свободи людини.
Крім того, доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарської діяльності, до матеріалів справи не надано.За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 44-3 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-3, 247 КУпАП, суд - Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.
Відповідальність за ст. 44-3 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.,
п о с т а н о в и в:
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту винесення.
Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя - І.В. Белоконна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2021 Справа №607/17950/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого,за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733126 від 03 жовтня 2021року, ОСОБА_1 03 жовтня 2021 року о 12 год. 30 хв. перебував по вул. Живова, 7 м. Тернопіль без документів, що посвідчують особу, чи підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, чим порушив вимоги п.п.2 п.2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року у відповідності до ст..29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року із змінами та доповненнями.
Діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за діючою на час вчинення правопорушення ч.1 ст.44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснивши, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав.
Частиною першою статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Статтею 44-3 КУпАП, в редакції, діючій на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2021 року серії ВАБ №733126, передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Підпунктом 2 пункту 2-2 постанови КМУ№1236 від 09.12.2020року, передбачено,що натериторії України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до положень розділу II „Права, свободи та обов`язки людини і громадянина Основного Закону України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33).
Конституційний Суд України в рішенні від 28 серпня 2020 року у справі №1-14/2020(230/20) справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік», а конкретніше в п. 3.2. зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3,6, 8, 19, 64 Конституції України.
Заслуговує на увагу окрема думка до означеного рішення КСУ, судді Сліденка І.Д., змістом якої останній зазначив наступне:
«…З огляду на це слід зауважити, що є речі, важливіші за ефемерну державу і страшніші за смертельну епідемію. Такого роду речі відносять до архетипів цивілізації. В європейській цивілізації до таких речей, безумовно, слід віднести природні права людини. Категорією, яка інтегративно пов`язана з правами людини і визначає основу громадянського суспільства, є його ментальне здоров`я. Терор, як спосіб управління, є тим інструментом, який дозволяє нівелювати цей чинник і перетворити громадянське суспільство, людей на безумний, заляканий натовп. Кінцева мета такого способу управління очевидна - натовпом завжди легше і простіше керувати .Диктатура страху є антитезою до диктатури (панування) права. І ряд заходів, що застосовувались урядом, є яскравим свідченням цієї максими.Одним з наслідків такої диктатури є театр абсурду в перемішку з макабричними танцями, коли так званий карантин то послаблюється, то посилюється залежно від хтонічного настрою уряду, оскільки більш-менш раціональних обґрунтувань для таких його дій немає. І єдиний наслідок такого підходу - тотальна недовіра до дій держави з боку населення та ігнорування з боку публічної влади територіальних громад вимог центральної влади. Це не що інше, як черговий крок до розпаду держави як унітарної одиниці, і цілком можливо, що в цілому.Слід також розуміти, що якщо уряд залежно від своїх примх, забаганок, уподобань чи специфічного розуміння ситуації в державі будь-коли може зупинити дію конституційних прав і свобод, то в такому випадку йдеться не про функціонування інституту прав і свобод в сутнісному їх розумінні, а про банальні адміністративні дозволи. І в цьому сенсі Україна з її специфічним карантином 2020 року мало чим відрізняється від "нікалаєвской Рассіі" 1840 року, де було заборонено все, або СССР 1980 року, де звичайна подорож за кордон потребувала спеціального дозволу від держави, практично недоступного для більшості населення.Ще один вимір диктатури так званого "карантину" виявився в порушенні фундаментальних засад рівності в праві, що набуло образу сумної пародії - друзям все, ворогам (в даному випадку народу України) - закон. І карикатурність ситуації полягає в тому, що це навіть не закон, а звичайна урядова інструкція.»
ОСОБА_2 введення особливого режиму перебування на вулиці, шляхом покладання обов`язку на людину носіння документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні, безперечно є обмеженням конституційного права на свободу пересування, й встановлення такого обмеження підзаконним актом (постановою КМУ), прямо суперечить Конституції України; при цьому Уряд, обмежуючи конституційні права і свободи громадян запровадженням «паспортного режиму» постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 року, жодним чином не наводить раціональних обґрунтувань власних дій.
Конституція України має найвищу юридичну силу; норми Конституції є нормами прямої дії (ст.8) й в разі суперечності норм права, застосуванню підлягають приписи Основного Закону.
Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції».
В ході розгляду справи не встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому справу щодо нього слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.9, 245,251,254,256,268, п. 1 ч. 1 ст.247, ст. ст.280,283-285 КУпАП України, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративнеправопорушення може бути оскаржена у випадках передбачених ст. 287 КУпАП, а саме особою, щодо якої її винесено, потерпілим, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5ст. 7 КУпАП, а саме у випадку нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя В. М. Братасюк
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 184/119/21
Номер провадження 3/184/138/21
25 лютого 2021 року м. Покров
Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Малашина Ю.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення громадянина:ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працює журналістом «Ліга Інформ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №120346 від 11.01.2021 року, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що 11.01.2021 року в період часу з 10 год. 00 хв. по 11 год. 30 хв. гр. останній організував масовий збір громадян на площі ім. І. Сірка по вул. Центральна, 48, м. Покров, у кількості більше ніж двадцять осіб, чим порушив чим порушив п.п.6 п.2 та п.п.7 п.3 ПКМУ №1236 від 09.12.2020 р., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що відповідно до положень ст. 39 Конституції України, ним було організовано мітинг щодо скасування високих тарифів для населення за спожитий газ та інших комунальних послуг. У зв`язку з зазначеним ним було подано 06.01.2021 р. повідомлення до Покровської міської ради про проведення мітингу. Ніяких застережень щодо недопустимості проведення мітингу до нього не надходило.
Лише 11.01.2021 р. під час мітингу його попередили про необхідність дотримання карантинних обмежень.
Заслухавши покази ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №120346 від 11.01.2021 року, висновок за матеріалами перевірки заяви від 13.01.2020 р., рапорт від 11.01.2021 р., повідомлення про проведення мітингу від 06.01.2021 р., офіційне застереження Покровського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо недопущення окремих порушень законодавства, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.6 п. 2 постанови КМ України від 09.12.2020р.№1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а території України на період дії карантину вводяться обмежувальні протиепідемічні заходи, зокрема, забороняється: проведення масових (культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, рекламних тощо) заходів за участю більш як 20 осіб (у разі проведення заходів за участю до 20 осіб організатор забезпечує дотримання між учасниками фізичної дистанції не менш як 1,5 метра), крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора, проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов`язкового щоденного контролю за станом здоров`я учасників.
Крім того, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених п. 2 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України забороняється: проведення всіх масових (розважальних, спортивних, соціальних, рекламних та інших) заходів (крім організації гірськолижного дозвілля (без роботи закладів громадського харчування та продажу алкогольних напоїв), новорічних та різдвяних свят ялинки (без концертів та ярмарків, у тому числі продуктових), проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов`язкового щоденного контролю за станом здоров`я учасників) (п.п.7 п.3 постанови КМ України від 09.12.2020 р. №1236).
Водночас, ст. 39 Конституції України декларовано право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Крім того, ст. 64 Основного Закону встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 цієї Конституції.
В абзаці 2 п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20), Суд наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людина і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.
Таке обмеження може встановлюватися виключно законом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статям 1,3,6,8,19,64 Конституції України.
Таким чином, є неможливим притягнення особи до адміністративної відповідальності за організацію мирного мітингу за ч.1 ст. 44-3 КУпАП на підставі обмежень, встановлених у постанові КМ України від 09.12.2020 р. №1236.Крім того, суддя звертає увагу на існування іншого, законодавчо - врегульованого механізму обмеження реалізації права на свободу мирних зібрань.
Частинами 1 та 9 ст. 280 КАС України встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо). Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей. У разі встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, а також пропорційність способу такого обмеження.
Натомість, матеріали справи не містять доказів звернення до окружного адміністративного суду із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань.
За таких обставин, оскільки відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суддя вважає за необхідне закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 39, 64 Конституції України, ч.1 ст.44-3, п.1 ст.247,256,280,283-285 КУпАП, суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44 - 3 КУпАП, закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина
Источник: https://www.extra-law-help.com.ua/Блог/sus_karantin